Росія іде на новий рівень ескалації і вже навіть не робить вигляд, що її мішенями є «військові об’єкти». Останні цілеспрямовані удари по логістичній інфраструктурі торговельних мереж завдали українському ритейлу найсильнішого удару з весни 2022 року. Сьогодні вже важко назвати велику мережу, об’єкти якої б не постраждали від російських ракет та дронів. Знищені розподільчі центри та склади, втрачені тисячі тонн товарів. Завдані мільярдні збитки ставлять під питання не лише про можливість працювати для цього бізнесу, а й про продовольчу безпеку держави. За словами міністра аграрної політики України Тараса Висоцького, ворог вже знищив близько 90% складів торговельних мереж. Щоправда, урядовець заспокоює, що загрози системного фізичного дефіциту продуктів в Україні немає.
Наслідки ворожих ударів вже змінили повсякденне життя значної частини українців. Поки мережі супермаркетів в авральному режимі перебудовують логістику, покупці не знаходять на полицях звичних товарів і про всяк випадок змітають найбільш ходові позиції – яйця, борошно, сіль, гречку, цукор, олію. Мережа «АТБ» навіть запровадила давно забуті обмеження на продаж певних категорій продуктів «в одні руки».
На перший погляд це може нагадувати початок продовольчої паніки після початку повномасштабного вторгнення. Але сьогодні ситуація принципово інша: проблема не у відсутності товару як такого, а в тому, що він через злам роками напрацьованої системи постачань не встигає потрапити на полицю.
Мережі змушені диверсифікувати логістику, побудовану навколо великих централізованих складів, і переходити до більш розгалуженої моделі – з меншими запасами, альтернативними маршрутами, прямими поставками від виробників та оперативним перерозподілом товарів між магазинами. А дорожча логістика майже неминуче буде відображена у кінцевій ціні товарів.
Нові реалії також вже позначаються на відносинах продавців та постачальників. Мережі висувають вимогу перегляду умов співпраці: аби у випадку повного чи часткового знищення товару внаслідок ударів по розподільчих центрах чи складах постачальник ніс матеріальну відповідальність на рівних умовах з ритейлерами. Виробники, підприємства яких також страждають від російських ударів, звісно, від такої «оптимізації» не в захваті.
У будь-якому разі, на торгові мережі, робота яких була для українців одним з головних показників «нормального життя» під час війни, очікують великі зміни. Голова Асоціації ритейлерів України Андрій Жук в інтерв’ю «Главкому» розповідає, як галузь перебудовує роботу в нових реаліях, чи варто споживачам готуватися до нового стрибка цін та якої допомоги бізнес очікує від влади.
Втрати торгових мереж від ударів по складах і логістиці, що посилилися протягом останніх тижнів, вже оцінюються мільярдами гривень. Чи має Асоціація свою оцінку сукупних втрат ритейлерів від останньої хвилі ударів (зруйновані розподільчі центри, знищений товар та обладнання, перебої в постачанні)?
Єдиної консолідованої оцінки для всього ритейлу наразі немає, тому називати конкретну загальну суму було б некоректно. Але вже очевидно, що йдеться про мільярди гривень.
Для розуміння масштабу: лише «Фора» попередньо оцінила втрати після атаки 5 серпня приблизно у 1,15 млрд грн. При цьому прямі збитки – це лише частина проблеми: потрібно враховувати знищені товарні запаси, складське та холодильне обладнання, автоматизовані системи, втрачений товарообіг і витрати на термінову перебудову логістики.
Голова фінансового комітету Верховної Ради Данило Гетманцев заявив, що великі торговельні мережі перебувають на грані зупинки. Чи дійсно ситуація настільки критична? Чи є вже мережі, для яких знищення інфраструктури стало справді загрозою продовженню роботи?
Ситуація справді критична з погляду масштабів втрат, але я б не говорив, що великі мережі вже масово стоять перед зупинкою.
Ми бачимо, що після ударів Fozzy Group, Novus, Rozetka, «Нова пошта», «Епіцентр» та інші компанії продовжили працювати й оперативно перебудовують процеси. Водночас кожна наступна втрата великого логістичного вузла скорочує запас міцності бізнесу і відбирає ресурс, який мав би йти на розвиток.
Наскільки торгові мережі сьогодні мають велику фінансову подушку, аби пережити такі втрати? Чи є вже компанії, які працюють на межі можливостей? Чи є ризик, що через брак ресурсів вони почнуть скорочувати магазини, асортимент?
Ми не маємо доступу до внутрішньої ліквідності компаній, тому оцінювати розмір їхньої фінансової подушки не можемо.
Але вже бачимо, що втрати впливають на інвестиційні плани. Наприклад, «Фора» після атаки повідомила про перенесення частини запланованих відкриттів. А Novus таки відкрив нові локації у Львові. Якщо удари триватимуть, окремі компанії справді можуть відкладати розвиток, переглядати капітальні інвестиції та оптимізувати асортимент.
Які товарні позиції найбільше постраждали вже зараз? Яким постачальникам найскладніше перебудуватися?
У food-ритейлі найбільш чутливі категорії з коротким терміном придатності та холодовим ланцюгом – молочні продукти, м’ясо, риба, овочі, фрукти, охолоджені товари.
Найскладніше перебудовуватися постачальникам, які мають один виробничий майданчик, один основний склад або довгий цикл повторного імпорту. Якщо товар можна швидко замінити аналогом від іншого виробника, ризик для полиці значно менший.
Те, що великі розподільчі центри в інфраструктурній війні – особливо «важлива» ціль для ворога, було, в принципі, очікувано. Чи готували ритейлери якісь запасні плани? Наскільки швидко можна перейти на прямі поставки в магазини або через мережу менших складів і наскільки це здорожчить логістику?
Великі мережі вже мають резервні маршрути, альтернативні склади та сценарії роботи у разі втрати окремих об’єктів. Після останніх ударів цей процес лише прискориться.
Ми побачимо більше прямих поставок від виробників і дистриб’юторів у магазини, регіональних і резервних складів, розподілу запасів між кількома локаціями.
Але повністю відмовитися від великих розподільчих центрів економічно невигідно. Децентралізована модель потребує більше транспорту, персоналу, оренди та складнішого управління. Наскільки саме вона дорожча – єдиної підтвердженої цифри по ринку немає.
«Я б не говорив, що українцям доведеться «звикати» жити без певних товарів»
Уряд доручив Мінекономіки, АРМА та Фонду держмайна скласти перелік вільних державних приміщень і складів, щоб надати українському бізнесу пріоритетний доступ до них та розосередити складські потужності. Наскільки цей механізм уже працює і чи може реально допомогти ритейлерам?
Механізм запущений, але поки рано говорити про його масове практичне використання. Уряд офіційно доручив сформувати перелік таких об’єктів. Це може бути реальною допомогою, але продуктовому ритейлу підходить далеко не кожне приміщення. Потрібні великі під’їзди, електричні потужності, можливість встановлення холодильного обладнання, пожежна безпека та відповідність санітарним вимогам.
Чи бачите ви тенденцію до перенесення складів із Київської області у спокійніші регіони? Наскільки таке перенесення може здорожчати логістику та, зрештою, ціну товару для покупця?
Поки що я б не говорив про масове перенесення складської логістики з Київщини. Швидше йдеться про розосередження: компанії намагатимуться не концентрувати весь критичний запас в одному місці та матимуть резервні потужності в різних регіонах. Це збільшує транспортне плече й витрати. Частина цих витрат у перспективі може впливати на собівартість, але називати конкретний відсоток подорожчання зараз неможливо і зарано.
Ударів зазнають не тільки розподільчі центри, а й самі підприємства та їх склади. Зокрема, був знищений великий склад виробника товарів для дому «Біосфера» у Дніпрі, чергового удару зазнав американський завод Mondelez у Сумській області, що виробляє такі відомі торгові марки як «Корона», Milka, Oreo, «Барні», Jacobs. Частина з цих позицій вже давно заміщується імпортом, але без яких товарів українцям вже треба звикати жити? Які категорії товарів, за вашими прогнозами, можуть опинитися в дефіциті найближчими місяцями?
Я б не говорив, що українцям доведеться «звикати» жити без певних категорій. Для такого висновку немає підстав. Після удару «Біосфера» справді заявила про скорочення частини низькооборотних і менш прибуткових позицій, але компанія продовжує виробництво основних категорій.
23 серпня було пошкоджено підприємство Mondelez у Тростянці, однак наразі немає підстав прогнозувати зникнення брендів Milka, Oreo, Barny чи інших товарів із ринку. Mondelez є міжнародною компанією з широкими виробничими та логістичними можливостями.
Найбільш вразливими залишаються не цілі товарні категорії, а конкретні товарні позиції чи бренди, виробництво або значні запаси яких сконцентровані в одному місці.
Чи може ситуація з урізанням асортименту стати системною? Які «другорядні» товари можуть першими зникати з полиць?
Ритейлери та виробники насамперед захищатимуть найбільш затребувані позиції. Під оптимізацію першими можуть потрапляти товари з низькою оборотністю, невисокою маржинальністю, складною логістикою або ті, які мають багато аналогів. Але це варто називати раціоналізацією асортименту, а не дефіцитом.
«Радикальної зміни структури ринку через останні удари ми не очікуємо»
Виробники і раніше скаржилися на тривалі відстрочки платежів з боку мереж. Чи можуть ці терміни ще збільшитися? Чи вже є затримки розрахунків із виробниками?
Такий ризик теоретично існує, оскільки знищення запасів і складів створює додатковий тиск на оборотний капітал. Але наша асоціація наразі не має консолідованих даних, які підтверджували б системне збільшення прострочень або масові затримки платежів постачальникам саме через останні атаки. Тому говорити, що така проблема вже стала системною, було б некоректно.
Чи можуть нинішні проблеми великих мереж змінити баланс у сфері – наприклад, дати перевагу меншим магазинам, локальним продавцям або традиційним ринкам?
Локально – так. Якщо в конкретному супермаркеті тимчасово немає потрібного товару, покупець може перейти до сусіднього магазину чи ринку. Але в масштабах країни великі мережі мають перевагу саме завдяки диверсифікованій логістиці, більшій кількості постачальників і можливості перекидати товар між регіонами. Тому радикальної зміни структури ринку через останні удари ми поки не очікуємо.
Торгові мережі залежать від банківського кредитування для поповнення оборотного капіталу та стабільної роботи. Чи бачите ви ризик, що після таких збитків банки почнуть підвищувати ставки, вимагати більші застави чи скорочувати кредитні ліміти для ритейлерів? Наскільки реальний ефект доміно: через знищення об’єктів ритейлер зазнає збитків, через погіршення його фінансових показників скорочується кредитування – і відповідно починаються проблеми з розрахунками з постачальниками?
На рівні конкретної компанії такий ризик існує: втрата активу може погіршувати фінансові показники й оцінку кредитного ризику. Але наразі немає даних про те, що банки системно скорочують кредитування ритейлу через останні атаки. Навпаки, останні опитування НБУ показували, що банки планують нарощувати корпоративне кредитування, хоча високий кредитний ризик залишається фактором, який впливає на умови позик.
Яка ситуація зі страхуванням складів і товарних запасів від воєнних ризиків? Чи реально взагалі застрахувати такі об’єкти за прийнятним тарифом?
Страхування воєнних ризиків існує, але для великих логістичних об’єктів залишається складним і дорогим. Для складу чи автоматизованого розподільчого центру вартістю сотні мільйонів або мільярди гривень питання лімітів покриття є критичним. Саме тому ринок потребує активнішого залучення міжнародних перестраховиків і фінансових інституцій.
«ТРЦ повинен повідомити людину про повітряну тривогу. Далі вона має сама відповідати…»
Які рішення держави могли б знизити ризики для ритейлу зараз? Чи ведете ви з урядом діалог з цього приводу?
Так, діалог із урядом ведеться. Після останніх атак він суттєво активізувався. Уряд уже працює над механізмами кредитної підтримки, децентралізацією міжнародної логістики, розширенням митного коридору, страхуванням воєнних ризиків і наданням бізнесу державних приміщень для розосередження складів. На нашу думку, також важливі прискорені дозвільні процедури для нових логістичних об’єктів, кредитні гарантії для постраждалих компаній та механізми, які дозволять бізнесу швидко відновлювати обладнання й оборотний капітал.
Зараз Асоціація ритейлерів України працює над трьома важливими ініціативами, які можуть допомогти бізнесу в умовах постійних атак і повітряних тривог.
Перша – тимчасове зниження ставки еквайрингу (приймання безготівкових платежів із банківських карток – «Главком»).
Сьогодні ставка становить близько 0,7%, і ми пропонуємо на певний період знизити її до 0,3%. На перший погляд різниця невелика, але для великих торговельних мереж із мільярдними оборотами це суттєві кошти. В умовах, коли ритейл одночасно несе втрати через зруйновані об’єкти, перебої в роботі під час тривог, додаткові витрати на логістику, енергостійкість та безпеку, таке рішення могло б стати реальною фінансовою підтримкою. Причому без прямого фінансування бізнесу з державного бюджету.
Друга – запровадження зон повітряних тривог.
Ми дуже підтримуємо ідею запровадження диференційованих зон тривог – «жовтої» та «червоної». Це дозволило б бізнесу продовжувати роботу там, де немає безпосередньої загрози, і зупиняти її там, де така загроза справді є. З тією кількістю і тривалістю повітряних тривог, яку ми зараз бачимо, зокрема в Києві, бізнесу стає фактично неможливо нормально працювати. Для ритейлу та торговельно-розважальних центрів (ТРЦ) це – багатогодинні простої, втрата трафіку і продажів та, відповідно, серйозні фінансові збитки.
Шкода, що на п’ятому році повномасштабної війни такого механізму досі немає. Але зараз особливо важливо якомога швидше напрацювати й ухвалити рішення, яке дозволить бізнесу працювати з урахуванням реального рівня загрози.
Третя – розмежування відповідальності між ТРЦ та відвідувачем.
Це питання, яке також потребує чіткого врегулювання. ТРЦ зі свого боку повинен повідомити людину про повітряну тривогу, проінформувати про необхідність пройти в укриття та забезпечити таку можливість. Але якщо після цього повнолітня людина свідомо приймає рішення залишитися у ТРЦ і не йти в укриття, вона має нести відповідальність за власне рішення. Так само, коли людина під час повітряної тривоги залишається вдома і вирішує не спускатися в укриття, це її особисте рішення. Тоді виникає логічне питання: чому, перебуваючи у торговельному центрі, за аналогічне рішення самої людини відповідальність повинен нести ТРЦ?
Ми вважаємо, що відповідальність має бути розділена: бізнес зобов’язаний виконати всі передбачені заходи безпеки та належно попередити відвідувача, але особисте рішення повнолітньої людини після такого попередження також має залишатися її відповідальністю.
Що для українського ритейлу може стати «точкою неповернення», після якої почнуться вже не тимчасові точкові перебої, а масове скорочення магазинів, асортименту та робочих місць?
Я б не визначав таку точку одним показником або кількістю знищених складів. Небезпечним буде поєднання кількох факторів: системне знищення логістичної та виробничої інфраструктури, неможливість швидко її заміщувати, погіршення доступу до фінансування, проблеми з енергетикою та транспортом і подальше падіння купівельної спроможності. Якщо бізнес буде змушений постійно спрямовувати весь ресурс лише на відновлення, а не на розвиток, тоді ми справді можемо побачити скорочення інвестицій, асортименту, магазинів і робочих місць.
Павло Вуєць, «Главком»
