Цьогорічне літо, без сумнівів, стало одним із найскладніших періодів в історії української економіки, зокрема для експортних галузей. Ще у червні військовослужбовець Ігор Луценко, наприклад, описував загрози, які російські обстріли створюють для українських портів.
22 червня російські війська атакували три цивільні судна, які прямували до портів Одещини, і вже тоді було зрозуміло: створений Україною у 2023 році морський коридор знову опинився під загрозою.
За минуле літо Росії фактично вдалось відновити морську блокаду України. Кілька місяців тому західні ЗМІ повідомляли, що посилення російських ударів по портах може скоротити український експорт зерна приблизно на третину.
На жаль, прогноз щодо різкого падіння експорту справдився: з 1 до 26 серпня Україна експортувала 1,42 млн тонн зернових, олійних культур та продуктів їх переробки і це лише близько третини від потенційного обсягу за цей період. Основними каналами експорту залишаються залізниця та Дунай.
Про те, як сьогодні працюють українські зернові компанії та які перспективи має експорт, в інтерв’ю «Главкому» розповів директор з торгівлі «Нібулон» Володимир Славінський.
Якою сьогодні є ситуація з морським експортом зерна після зупинки роботи портів Великої Одеси? Чи вдалось «Нібулону» переорієнтувати експорт на альтернативні маршрути?
Коли ризик зупинки портів виник, «Нібулон» не починав з нуля. Ми ще у 2022 році інвестували в альтернативний експортний маршрут.
Після зупинки Великої Одеси його потрібно було знову розгорнути під значно більший товарний потік – повернути людей на флот, перебудувати логістику, законтрактувати фрахт, сформувати нові графіки відвантажень. Сьогодні цей етап пройдено: альтернативний канал працює.
«Дунай сьогодні критично важливий для країни»
Які обсяги зерна сьогодні вдається експортувати через Дунайські порти? Наскільки їхня пропускна здатність дозволяє компенсувати скорочення перевезень через одеські порти?
У червні ми відвантажили 183,6 тис. тонн, у липні – 62,3 тис. тонн, що на 30% менше, ніж роком раніше.
У серпні плануємо близько 130 тис. тонн через дунайські порти проти 280 тис. тонн у серпні 2025 року через глибоководні порти. Тобто проблема вже не в готовності бізнесу переорієнтуватись.
Дунай сьогодні критично важливий для країни, але його потенціал використовується не повністю через обмеження публічної інфраструктури, фінансування та регуляторні бар’єри.
Наскільки зросла вартість і тривалість логістики після переорієнтації на альтернативні маршрути? Як це позначилось на закупівельній ціні зерна для українського виробника?
Альтернативна логістика при цьому значно дорожча і повільніша. Її вартість приблизно на $70/т вища, тоді як світова ціна (її зростання – «Главком») компенсувала лише $15-20. Решта залишається всередині українського ланцюга і створює близько $50/т тиску на закупівельну ціну. Одночасно зерно довше перебуває всередині країни, сповільнюється оборот елеваторних потужностей, і в нашій мережі це вже призвело до зростання тарифів на послуги в середньому на 40-60%.
Які фактори обмежують можливості збільшення експорту через Дунайські порти? Можливо, якісь рішення уряду могли б збільшити обсяги перевезень?
Щоб Дунай працював ближче до свого потенціалу, потрібно знімати конкретні вузькі місця. Це і достатній оборотний капітал та торговельне фінансування, і компенсація різниці у вартості залізничної логістики між Великою Одесою та Дунаєм – подібний механізм уже працював у 2024 році через 30% знижку на тарифи «Укрзалізниці» для аграрних вантажів із територій бойових дій. Це також кадрове питання: частина флоту не може бути задіяна через процедурні обмеження з отриманням і переоформленням кваліфікаційних документів для членів екіпажів.
«Нам потрібно виграти час, щоб не змушувати агровиробника продавати зерно у збиток»
Як нинішня ситуація з експортом впливає на фінансовий стан агрокомпаній? Чи достатньо у бізнесу капіталу та доступу до фінансування, щоб зберігати врожай і не продавати зерно собі у збиток? Голова фермерської асоціації озвучив дуже тривожні прогнози на «Главкомі».
Окремий блок – фінансове регулювання в умовах війни. Потрібно адаптувати підходи Положення НБУ №351 так, щоб банківська оцінка відрізняла нежиттєздатну бізнес-модель від наслідків руйнування активів, блокування портів та атак на інфраструктуру. Системним агрокомпаніям потрібні оборотний капітал, торговельне фінансування та спеціальні механізми реструктуризації. По суті, нам потрібно виграти час, щоб не змушувати агровиробника продавати зерно у збиток. Якщо продукцію можна зберегти і реалізувати пізніше за кращої кон’юнктури, виграє й держава – через більшу валютну виручку.
Які ризики для аграрного сектору виникнуть, якщо Велика Одеса не відновить стабільну роботу до початку пікового експорту? Чи може це призвести до проблем із ліквідністю агровиробників?
Якщо Велика Одеса не відновить стабільну роботу до піка експорту кукурудзи, я очікую не одну проблему, а каскад: дефіцит логістики, потім дефіцит зберігання, потім дефіцит ліквідності в агровиробника. Ризик масових дефолтів за форвардними контрактами цього сезону менший, оскільки ринок був обережним із ранніми продажами кукурудзи. Значно більший ризик – якщо виробник фізично не зможе своєчасно вивезти й реалізувати врожай, а отже, не отримає коштів для виконання зобов’язань і фінансування наступного виробничого циклу.
Марк Любаров, «Главком»
