Держава має перейти від моделі формального обліку внутрішньо переміщених осіб до системної підтримки, яка супроводжуватиме людину від моменту евакуації до інтеграції в нову громаду або безпечного повернення додому. Такий підхід закладено в законопроєкті, який презентував Харківський міський голова, очільник Асоціації прифронтових міст та громад Ігор Терехов під час онлайн-зустрічі з народними депутатами – членами міжфракційного об’єднання «ВПО України».
Документ, розроблений Асоціацією прифронтових міст та громад, пропонує створити цілісну державну політику підтримки вимушених переселенців, замінивши фрагментовану систему комплексним маршрутом допомоги – від евакуації до забезпечення житлом, роботою та необхідними соціальними послугами.
«Держава має не просто зафіксувати статус ВПО і призначити переселенцю окрему виплату, а провести людину по всьому маршруту від моменту евакуації до нормального життя, з житлом, роботою, освітою для дітей, соціальними та медичними послугами», – наголосив Ігор Терехов.
За словами очільника Асоціації, законопроєкт сформовано на основі реальних потреб людей, які через війну були змушені залишити свої домівки. Сьогодні Харків прихистив 222 тисячі внутрішньо переміщених осіб, серед яких понад 28 тисяч – діти.
«Зовсім інше – бачити людей, які втекли від війни з однією валізою, втратили житло, роботу, звичайне життя і тепер змушені все починати знову», – наголосив Терехов.
Новий статус і рівні права для дітей
Однією з ключових пропозицій законопроєкту є запровадження терміну «вимушено внутрішньо переміщена особа», який підкреслює, що люди залишили свої домівки не з власної волі, а через війну, окупацію, обстріли та загрозу життю. Також документ пропонує визнавати внутрішньо переміщеними дітей, які народилися вже після переміщення родини. Наразі чинне законодавство фактично не надає їм такого статусу.
«Не може бути ситуації, коли двоє дітей з однієї родини мають різний обсяг прав. І все лише тому, що одна дитина народилася до евакуації, а інша – вже після вимушеного переїзду», – зазначив мер Харкова.
Житлові рішення: від тимчасового розміщення до довгострокового забезпечення
Законопроєкт пропонує перейти від логіки тимчасового розміщення до забезпечення довгострокових житлових рішень. Серед запропонованих механізмів – соціальне та комунальне житло, компенсація за втрачене житло для придбання нового, пільгове кредитування на купівлю житла, а також субсидія на оренду як безповоротна адресна допомога, яку можна використовувати як у соціальному житловому фонді, так і на приватному ринку.
Особливу увагу в законопроєкті приділено механізму для тих, хто формально має житло, але не має доступу до нього через бойові дії або тимчасову окупацію. Сьогодні людина може роками не мати фактичного доступу до своєї квартири чи будинку, але юридично це майно продовжує вважатися її власністю і може створювати перешкоди для участі у державних житлових програмах.
Як наголосив Ігор Терехов, пропонується надати людині право добровільно відмовитися від такого житла або своєї частки в ньому на користь держави та отримати відповідну компенсацію. Це дозволить переселенцям, які втратили доступ до свого майна через війну, отримати сертифікати на придбання нового житла в безпечних регіонах, а не залишатися в правовому тупику, коли формальна власність унеможливлює отримання державної допомоги.
Фінансова підтримка без зайвих бюрократичних перепон
Документ передбачає підвищення розміру соціальної допомоги ВПО до рівня базової соціальної допомоги (сьогодні Кабміном визначено розмір – 4500 грн).
Також передбачено, що протягом перших шести місяців після переміщення допомога має надаватися без урахування доходів сім’ї.
«Людина, яка вчора виїхала з-під обстрілу, не повинна в перший місяць доводити державі, що вона достатньо бідна для того, щоб отримувати допомогу», – додав очільник Асоціації.
Крім того, пропонується переглянути майнові критерії, через які сьогодні люди можуть втрачати право на виплати. Зокрема, не повинні бути підставою для припинення допомоги придбання квартири без ремонту, недобудованого будинку чи земельної ділянки вартістю до 2 мільйонів гривень, а також наявність банківського депозиту до 2 мільйонів гривень.
Держава також не має припиняти виплати без попередження – людина має отримати конкретну причину рішення не пізніше, ніж за 10 днів, разом з інформацією про порядок оскарження.
Єдиний маршрут підтримки та працевлаштування
Однією з головних новацій законопроєкту є створення єдиної системи супроводу людини – від моменту переміщення до інтеграції в нову громаду або безпечного повернення додому. Для цього повноважний державний орган має визначити логістичний центр ВПО, який координуватиме маршрут: житло, соціальні послуги, працевлаштування, перекваліфікацію, освіту для дітей, медичну та іншу необхідну допомогу.
Передбачається принцип «єдиного вікна»: людина зможе звернутися до транзитного центру, ЦНАПу, органу соціального захисту, закладу охорони здоров’я, освіти або скористатися цифровим сервісом, після чого взаємодія між усіма необхідними службами відбуватиметься без повторного збору документів та багаторазових звернень.
Для сприяння працевлаштуванню ВПО пропонується залучити приватні агентства зайнятості. Вони отримуватимуть винагороду в розмірі однієї мінімальної заробітної плати за працевлаштування людини та ще двох мінімальних зарплат, якщо працівник безперервно працюватиме у роботодавця щонайменше шість місяців. Для дефіцитних та критично дефіцитних галузей передбачено додатково підвищені коефіцієнти.
«Наше завдання – не зробити ВПО постійним отримувачем допомоги, а дати людині можливість якнайшвидше повернути собі самостійність», – акцентував Ігор Терехов.
Окремий блок ініціативи присвячений підтримці людей похилого віку, осіб з інвалідністю та тих, хто потребує постійного догляду. Пропонується поєднати соціальні послуги догляду з проживанням, а також закріпити на державному рівні фінансування стаціонарного догляду за принципом «гроші ходять за людиною».
За результатами зустрічі учасники домовилися створити спільну робочу групу за участю представників Асоціації прифронтових міст та громад, народних депутатів, юристів та експертів соціальної сфери, яка найближчим часом доопрацює текст законопроєкту з урахуванням озвучених пропозицій. Після цього документ буде подано на розгляд профільного комітету Верховної Ради, а згодом – до парламенту.
«Якщо ми будемо рухатись разом – парламент, громади, держава і самі представники ВПО – цей законопроєкт має всі шанси стати не просто ще одним законом, а реально працюючою системою підтримки людей. А це сьогодні найголовніше», – підсумував Ігор Терехов.
