Михайло Федоров, який записав відеозвернення із закликом провести вибори, трохи перестарався з розширенням власної електоральної бази. До нього справді можуть прийти нові люди, умовно «антизеленські», які хочуть, щоб Володимир Олександрович більше .не займав місце на Банковій. І кому просто потрібен новий політичний персонаж.
Але від Федорова відвернуться ті, хто ще недавно бачив у Федорові можливого наступника Зеленського. В результаті виходить цікава політична суміш.
Вже зрозуміло, що Федоров пішов ва-банк. Станом на вчорашній вечір голоси в Раді уже були, і відеозвернення – це така собі остання спроба достукатися до Зеленського. Але Рада конституційною більшістю проголосувала за Хмару. Цікаво, що голоси за це збирав не тільки Арахамія, але й Буданов. Як виявилось, інтересантів «прокинути» Федорова виявилось набагато більше, ніж тих, хто його промотував. І поки ніхто не хоче підсилювати фігуру, яка може стати потенційним конкурентом у майбутній президентській грі.
Це, до речі, і є внутрішня політика. У мирний час ця історія була б дуже цікавою. Ми б спостерігали початок швидких політичних домовленостей – хтось би виходив із президентської орбіти, хтось заходить у нові союзи, хтось планував би майбутню кампанію.
Але поки йде війна, і не відомо, коли відбудуться вибори, важливо не зробити фальстарт. Тому так багатозначно мовчить на цю тему Залужний, Буданов і інші персонажі, яких ми колись можемо побачити в одному бюлетені. Або не побачити. Бо за рік багато чого може змінитися.
Тому суспільству ще доведеться певний час співіснувати із Зеленським.
Хтось скаже – мучитися, хтось – співпрацювати. І завжди буде хтось, хто рахуватиме, скільки залишилося до моменту, коли відкриється вікно для скасування або призупинення воєнного стану. Можна завойовувати аудиторію, збирати симпатиків, записувати відео і навіть будувати майбутні коаліції. Але в усьому цьому є надто багато ризиків. Бо людям зараз точно не до такої політики, вони хочуть чути, як їм прожити зиму і що зробити, аби ракети не падали на голови.
Тому один метод, який проглядається зараз – це цілеспрямовано добиватися від влади Зеленського ефективності, прозорості і антикорупції. Усіма можливими методами. Сьогодні саме це і є головним завданням, якщо правовим чином першу особу держави змінити неможливо. Але можна спробувати змінити його стилістику і тактику.
