Поки українські школярі та вчителі відпочивають перед новим навчальним роком, держава продовжує витрачати мільярди на модернізацію шкільної освіти. Комп’ютери, планшети, інтерактивні панелі та інше обладнання закуповуються коштом державного бюджету й міжнародної допомоги.
Утім, за красивими звітами про цифровізацію шкіл ховається суперприбутковий бізнес мережі компаній, які ще донедавна не мали жодного стосунку ні до освіти, ні до виробництва електроніки: хтось торгував продуктами, хтось займався ресторанним бізнесом… Матеріали перевірок контролюючих органів, судові документи та дані з відкритих реєстрів, з якими ознайомився «Главком», свідчать, що фірми, які «цифровізують» українську школу, мають багато спільних ознак і можуть бути пов’язані між собою, а після того, як заробили десятки і навіть мільйонів, просто… банкрутують. Крім того, перевіряється інформація про можливі зв’язки окремих учасників цього бізнесу з посадовцями, відповідальними за цифровізацію освіти в уряді.
Мова йде про закупівлі в межах реформи «Нова українська школа». Протягом 2024–2025 років на комп’ютери, мультимедійні панелі, планшети та програмне забезпечення було спрямовано понад 1,1 млрд грн – майже 40% із 2,9 млрд грн субвенції, виділеної на модернізацію шкіл. Значна частина цих коштів надійшла в межах програми Ukraine Facility, тобто мова йде про гроші Європейського Союзу.
Перші результати перевірок уже викликали серйозні запитання: майже 230 млн грн неефективного використання бюджетних коштів лише під час закупівлі мультимедійного обладнання.
На цьому тлі особливої пікантності набуває недавня заява колишнього міністра освіти і науки Оксена Лісового, який після звільнення назвав реформу «Нової української школи» «імітацією змін». Що саме мав на увазі ексміністр, достеменно невідомо. Водночас саме напрям цифровізації освіти сьогодні опинився в центрі уваги аудиторів.
Далі – детальніше.
Заробили мільйони і… збанкрутували
У 2024–2025 роках контролюючі органи перевірили близько 20 компаній, які активно зайшли на ринок постачання мультимедійних панелей для шкіл. Увагу аудиторів привернули не лише обсяги освоєних бюджетних коштів, а й схожі риси цих підприємств: стрімке зростання, багатомільйонні державні контракти, мінімальний штат і подальше припинення діяльності або банкрутство.
«Главком» проаналізував найбільш показові приклади.
Перший із них – запорізькі ТОВ «Товари для школи» та «Навчальне приладдя». За два роки вони поставили мультимедійне обладнання для навчальних закладів на 28 млн грн і 50 млн грн відповідно. При цьому в кожній компанії офіційно працювало лише по троє співробітників, а керував обома підприємствами один директор – Олександр Сиротенко. Уже в жовтні 2025 року обидві фірми «схлопнулися» – припинили господарську діяльність.
І це типова історія. До процедури банкрутства майже одночасно підійшло й інше запорізьке підприємство – ТОВ «Еду Лог». Його кінцевою бенефіціаркою є Катерина Дорошенко, яка раніше вже проходила процедуру банкрутства з вище згаданою компанією «Навчальне приладдя», власницею якої була.
Саме «Еду Лог», за даними перевірок, відігравало ключову роль у ланцюгу поставок інтерактивних панелей під брендом B-Pro. Компанія шукала виробників переважно в Китаї, укладала з ними контракти, погоджувала замовлення з холдингом «Бі-Про», організовувала міжнародну логістику та митне оформлення товару.
Фактично, за версією контролюючих органів, в Україну завозилися вже готові інтерактивні панелі китайського виробництва. Після цього на них чіпляли наліпку Made in Ukraine. І, схоже, що це було масовим явищем.
За матеріалами, якими володіє «Главком», столичне ТОВ «Бі2Бі Солюшнз» також позиціонує себе виробником інтерактивних панелей Promethean ActivPanel. Водночас аналіз показав, що підприємство імпортує вже готову продукцію, виготовлену в Китаї. Далі вона надходить до країн ЄС, зокрема Нідерландів, а вже звідти через пов’язані між собою компанії потрапляє в Україну. При цьому, за наявними матеріалами, панелі не проходять жодної суттєвої виробничої переробки.
Найцікавіше, що в окремих тендерних документах виявлено невідповідність. У договорах 2024 року інтерактивні панелі Promethean ActivPanel були зазначені як продукція китайського походження. В аналогічних документах 2025 року країною походження цієї ж продукції вже фігурує Україна.
Перевірки підтвердили, що постачання мультимедійного обладнання для українських шкіл переважно здійснювалося шляхом імпорту вже готової продукції з Китаю, Тайваню, Японії та інших країн.
Важлива ремарка. На початку червня 2024 року Україна та Європейський Союз ратифікували Рамкову угоду, яка визначає механізм фінансування у рамках Ukraine Facility. Так-от, Китай і Тайвань, з яких великими партіями завозяться інтерактивні панелі для українських шкіл, не входять до переліку «прийнятних» країн. Це означає, що міжнародні партнери під час власного аудиту можуть поставити незручні запитання з цього приводу українській владі, яка не слідкує за дотриманням Рамкової угоди і неналежно витрачає кошти партнерів.
До таких «хитрих» постачальників контролюючі органи віднесли також ТОВ «Поділля Фінанс», яке у 2024–2025 роках поставило обладнання на понад 90 млн грн.
Водночас присутність у ланцюгу кількох посередників суттєво впливала на кінцеву ціну товару. Так, за даними перевірки, якщо середня митна вартість однієї інтерактивної панелі B-Pro становила майже 30 тис. грн, то українські школи купували її вже приблизно за… понад 90 тис. грн. Тобто, утричі дорожче.
Подібна картина склалася і у випадку ТОВ «Інтерактивні системи навчання». За даними аналітичної системи YouControl, якщо у 2023 році дохід компанії становив лише 728 тис. грн, то вже наступного року він зріс у 500 (!) разів – до 366 млн грн. За цей час підприємство встигло зокрема поставити інтерактивних панелей для шкіл на понад 120 млн грн. При цьому, за матеріалами перевірки, закупівельна ціна окремих моделей була майже удвічі нижчою за ту, яку зрештою сплачували навчальні заклади – приблизно 50 тис. грн проти 100 тис. грн.
Ще один штрих до портрета компанії – її юридична адреса. Перевірка показала, що за вказаним у договорах місцем реєстрації в Києві розташована автомайстерня зі складськими та ремонтними приміщеннями. Ознак офісу великого постачальника з оборотами у сотні мільйонів гривень не було виявлено. А вже у червні 2026 року Господарський суд відкрив провадження у справі про банкрутство цього успішного підприємства.
Мережа зв’язків
Під час аналізу діяльності постачальників інтерактивного обладнання з’ясувалася ще одна обставина. Окремі компанії виявилися пов’язаними не лише через ланцюги поставок чи спільний бізнес. Простежуються також особисті та професійні зв’язки між людьми, які стоять за цими підприємствами. Самі собою такі обставини не свідчать про порушення закону, однак вони можуть бути вартими окремої перевірки.
Однією з ключових фігур у цій історії є киянин Володимир Волков. Із квітня 2025 року саме він став власником ТОВ «Інтерактивні системи навчання» – компанії, яка за короткий час отримала багатомільйонні державні замовлення на постачання мультимедійного обладнання для шкіл.
Контактний номер Волкова в сервісі Getcontact інші користувачі підписали як «керівник Військово-патріотичної організації «Спас» та «Владимир Волков помощник Ющенко».
Як свідчать відкриті дані, Волков дійсно був радником президента Віктора Ющенка на громадських засадах. У 2008 році він очолив Державний комітет рибного господарства України, але через кілька місяців позбувся посади через порушення присяги державного службовця.
А вже навесні 2025 року Володимир Волков представлявся радником тодішнього міністра аграрної політики та продовольства Віталія Коваля. Останній безславно пішов з уряду, хоча й встиг потрапити на «плівки Міндіча».
Однак для розслідування щодо шкільних інтерактивних панелей значно цікавішим є інший факт. У 2018-2021 роках компанією «Інтерактивні системи навчання» володів син бізнесмена Іван Волков. Сьогодні йому також належить ТОВ «Смарт технології в освіті», яке останнім часом також позиціонує себе виробником інтерактивних панелей.
Показово, що до 2025 року ця компанія працювала під назвою «Флуєраш» і займалася ресторанним бізнесом. Після зміни назви та профілю діяльності підприємство почало схожу успішно працювати на ринку освітнього обладнання.
Іван Волков згадується ще й низці публікацій ЗМІ, які повідомляли про ймовірні його дружні стосунки із заступником міністра освіти Дмитром Завгороднім. Саме цей чиновник відповідає за цифрову трансформацію шкільної освіти. Його призначив Кабмін 28 березня 2023 року – через тиждень, як у міністерське крісло сів Оксен Лісовий.
Раніше зазначалося, що Завгородній і Волков-молодший одночасно навчалися у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (до речі, обидва мають спільний рік народження – 1991-й).
Також у Facebook зберігся допис Дмитра Завгороднього від 2 жовтня 2019 року, на якому він тегнув Івана Волкова у контексті проведеного тендеру на закупівлю програмно-апаратного комплексу Національної освітньої електронної платформи.
Сам по собі цей факт не доводить існування будь-яких неправомірних домовленостей. Водночас сукупність особистих, професійних і бізнесових зв’язків між учасниками цього ринку, за інформацією правоохоронців, стала одним із напрямків перевірки. Мовляв, дивним чином ресторатор миттєво перекваліфікувався в успішного постачальника освітніх гаджетів.
Фінансові показники ТОВ «Інтерактивні системи навчання» на цьому тлі виглядають особливо показово. За даними Опендатабот, у 2024 році підприємство показало аномальні для себе заробітки: чистий дохід підприємства від реалізації продукції сягнув 367,4 млн грн. І це на фоні дуже скромного доходу у 728,8 тис. грн за 2023 рік.
Загадковий ФОП і його «галактика»
Якщо історія з компаніями родини Волкових ще може виглядати як успішний бізнес-проєкт, то поява на цьому ринку ТОВ «Техно Галактика» викликає ще більше запитань.
Підприємство зареєстрували лише у лютому 2025 року в селі Велика Цвіля на Житомирщині. За кілька місяців воно вже постачало мультимедійне обладнання українським школам на десятки мільйонів гривень. Коли перевірили юридичну адресу компанії, побачили зовсім не те, що очікували.
«Фактично за місцезнаходженням розташований житловий будинок із господарськими спорудами, сінник та навіс для зберігання господарських речей. Будь-які вивіски, таблички або інші ознаки діяльності ТОВ «Техно Галактика» відсутні», – зазначено у матеріалах перевірки.
Директором і власником підприємства значиться місцевий житель Сергій Борбенчук. Статутний капітал компанії – скромна 1 тис. грн.
Втім, все це не завадило підприємству з глухого села за один рік поставити мультимедійного обладнання для навчальних закладів на 86 млн грн. За інформацією ресурсу «Опендатабот», за 2025-й чистий дохід від реалізації продукції ТОВ «Техно Галактика» склав 94,2 млн грн.
При цьому, за даними перевірки, компанія не мала власних адміністративних, виробничих чи складських приміщень, необхідних для виконання контрактів такого масштабу. У штаті офіційно працювали двоє людей. Лише наприкінці 2025 року підприємство залучило на дистанційну роботу комерційного директора, бухгалтера, менеджера із закупівель і спеціаліста з публічних закупівель.
Однак далі – цікавіше. Під час перевірки було встановлено, що «Техно Галактика» закуповувала мультимедійне обладнання у вже згаданих ТОВ «Інтерактивні системи навчання» та ТОВ «Смарт технології в освіті» – компаній, пов’язаних із вище згаданими Володимиром та Іваном Волковими. Тобто маємо вже не окремі компанії, а цілу мережу пов’язаних фірм, які постачають техніку в державні школи.
За даними перевірки, середня закупівельна ціна однієї інтерактивної панелі у компаній Волкових становила близько 67 тис. грн. Після перепродажу через «Техно Галактику» школи купували це ж саме обладнання вже в середньому по майже 90 тис. грн. Загальна різниця між ціною придбання і реалізації становила близько 27 млн грн.
Ще одна деталь, на яку звернув увагу «Главком», стосується контактного номера власника компанії. У сервісі Getcontact номер Сергія Борбенчука інші користувачі підписали як «Сергей От Волкова», «Представник Івана Сергій», «Сергій Вані Волкова», «Серг Склад Волков». Самі по собі такі позначки не є доказом будь-яких взаємин. Водночас вони чудово доповнюють інші деталі перевірки, які свідчать про бізнесові зв’язки між Борбенчуком та компаніями родини Волкових.
Та й на цьому цікаві збіги не закінчуються. У телефонних записниках користувачів номер Борбенчука також асоціюється з компанією «Фуд Солюшнз». До середини 2026 року це підприємство працювало у сфері ресторанного бізнесу, торгівлі продуктами та випічкою.
Однак у липні 2026 року компанія несподівано змінила назву на «Інтеграція систем навчання». Її кінцевим бенефіціаром є той самий Іван Волков.
Для читача це може виглядати як ще один збіг. Але в контексті всього розслідування він доповнює загальну картину: компанії, які донедавна працювали в абсолютно інших сферах, одна за одною змінюють профіль діяльності, виходять на ринок освітнього обладнання і виявляються пов’язаними між собою через спільних власників, постачальників або ділові контакти.
Мільйонні підряди – мінімум людей
Ще одна спільна риса, яка об’єднує більшість ключових постачальників мультимедійного обладнання, – кадрова та фінансова неспроможність.
Поставка техніки для сотень українських шкіл – це не лише закупівля обладнання. Такий бізнес потребує складів, транспорту, логістики, сервісних інженерів, фахівців із монтажу та налаштування техніки. Втім, перевірки показали геть іншу картину.
За даними матеріалів перевірки, значна частина компаній, які виконували державні контракти на десятки мільйонів гривень, офіційно мала лише одного-двох працівників.
Так, наприклад, ТОВ «Дніпробізнесконсалтинг», яке поставило обладнання майже на 77 млн грн, мало у штаті лише одного працівника. ТОВ «Софтстем», виконавши поставки на 76 млн грн, офіційно працевлаштувало двох осіб.
Ще двоє співробітників працювали у ТОВ «Вектор СТМ», яке отримало контрактів на понад 80 млн грн.
У вже згаданому ТОВ «Навчальне приладдя», яке поставило обладнання приблизно на 50 млн грн, офіційно значилися троє працівників.
Звісно, невеликий штат не є порушенням законів. Проте ця обставина, у поєднанні з масштабами виконаних контрактів, не може не привертати увагу.
Не менш показовою виявилася і фінансова спроможність окремих підрядників.
Попри мільйонні обороти, частина компаній мала символічний статутний капітал – показник, який зазвичай характеризує фінансову стійкість підприємства та його здатність виконувати свої зобов’язання.
Наприклад, статутний капітал ТОВ «Дидактиклаб», ТОВ «Товари для школи», ТОВ «Інтер Системс» та ТОВ «Софтстем» становив лише 10 тис. грн. У ТОВ «ЕЛІЗ Лабс» він був лише удвічі більшим – 20 тис. грн.
Віталій Тараненко, «Главком»
