Про 37-й десантно-штурмовий батальйон Збройних сил Білорусі під Гомелем та проблеми Лукашенка. Ця інформація з’явилася в українських ЗМІ. Логічно – названо номер бригади, вказано дати її розміщення під Гомелем. Але чи є створення бригади новиною? Зовсім ні.
Ще у 2022 році Лукашенко ухвалив рішення створити «Південне оперативне командування» Збройних сил Білорусі (для довідки – до того існували Західне та Північно-Західне оперативне командування). Але до складу нового угруповання не передавалися частини та з’єднання з інших оперативних командувань. Тобто воно мало створюватися з нуля, з формуванням нових військових частин.
Під це збільшувався й чисельний склад білоруської армії. До 2022 року він (штатний) становив 65 тисяч осіб, з яких військовий персонал – близько 45–47 тисяч. Решта – цивільні. Наприклад, станом на 01.01.2016 за списком було 64 932 посади, з яких 16 597 – цивільні. Але не всі посади зайняті. Особливо серед військового персоналу. Некомплект у військових частинах становив від 13 до 20 % залежно від роду військ.
У 2022 році було прийнято рішення про збільшення загальної чисельності до 75–80 тисяч. З доведенням чисельності військового персоналу до 60–62 тисяч осіб. З огляду на створення «Південного оперативного командування» різниця (загальна 20–25 тис., військовий персонал 15–17 тис.) якраз і мала піти на формування нової структури.
І вже у 2023 році почала з’являтися інформація про формування таких підрозділів. У 2024 році стало відомо про початок формування щонайменше 1 бригади ССО та 1 ракетно-артилерійського полку. Для їх розміщення почали будувати військові містечка та полігони. У 2025 році про формування нової бригади ССО написала українська преса. На початку 2026 року цю тему знову підняли. Зокрема, згадувалося про будівництво об’єктів.
Пам’ятаєте, Зеленський говорив про артилерійські позиції – це якраз про полігон «артилеристів», який будується за 37 км від українського кордону. Але крім цього будувалися казарми, парки техніки. Причому не тільки в Гомельській області – у Лунінці та Столині (Брестська область) також триває будівництво.
Новина минулого тижня є новиною лише з точки зору номера – раніше «анонімна» бригада ССО представлена вже як 37 ДШБ. Але ось те, що відбувається далі, демонструє кризу у формуванні нового угруповання. Чому?
Перша новина. Рішення про формування підрозділів ухвалено. І теоретично 37-ма бригада мала б бути розгорнута вже цього літа. Наразі сформовано штаб і, можливо, перший батальйон.
Маємо провал у формуванні. Причому не лише цієї бригади. Ракетно-артилерійський полк також перебуває на початковій стадії створення. Про свою бригаду (або хоча б окремий батальйон) зв’язку джерела мовчать. Про ППО, РЕБ – теж. Про додаткові механізовані бригади (як мінімум 1, максимум 3) навіть не йдеться. Інженерні підрозділи? З цим трохи краще, але теж далеко від ідеалу. Одним словом, поки що Південне ОК є угрупованням «на папері».
Причина банальна – а де взяти людей. Адже Білорусь перебуває в демографічній кризі. І навіть без урахування міграційних процесів під призов потрапляє найменш чисельне в історії покоління. Та й приплив молодих офіцерів теж далекий від очікуваного. Є дефіцит командирів і немає строковиків. Лукашенко намагався виправити ситуацію – це розширення призовної бази. Тут і скасування відстрочок для студентів, які навчалися за кордоном.
До речі, найбільш болючим для «російської м’якої сили» стало те, що значна частина молоді, яка поїхала навчатися до РФ, вирішила повернутися додому – до білоруських вишів. Ті, хто навчався в Європі, не поспішають повертатися. Але кумедно, що у тих, хто навчався в КНР, проблем не виникло. Просто перед Пекіном страшно.
Друга новина – активний призов на збори колишніх студентів, які пройшли «військові кафедри» у вишах. Цих офіцерів запасу почали активно призивати на збори. У тому числі й навесні 2026 року. Підрозділам пропонували контракти офіцера. Практично безрезультатно.
Третя – дозвіл іноземцям укладати контракт на службу в армії та внутрішніх військах. Поки що це законопроєкт, але його, ймовірно, ухвалять уже цієї осені. Людей треба звідкись брати.
І, нарешті, ще одна складова – озброєння та техніка. Державний військовий промисловий комплекс Білорусі з 2025 року активно почав постачати власні (не російські) зразки озброєння своїй армії. Те, що раніше не доходило до частин і залишалося у вигляді «дослідних зразків», нарешті пішло. Але темпи далекі від ідеальних. І виробництво автомобільної, броньованої техніки для нового ОК займе ще кілька років.
Таким чином, поки що в Білорусі лунають гучні заяви про розширення армії. Є позитивні для Білорусі процеси – переозброєння армії та перехід на продукцію власного військового комплексу. Але загалом ситуація для Лукашенка безрадісна. Рішення про формування нових частин є. Зброї та людей немає.
Єдине, чого вдалося досягти, – наприкінці 2025 року чисельність військового персоналу довели до… 48 тисяч. Це штатна чисельність на 2020 рік. Але ж за списками треба вийти на 60–62 тисячі людей у формі. Списки посад є, людей поки що немає.
