«Главком» із філологинею Ольгою Васильєвою у рубриці «Мовне питання» щотижня розбирають тонкощі української лексики, стилістики, акцентуації, правопису, а також відповідають на запитання читацької аудиторії. Їх можна надсилати на електронну скриньку [email protected] з темою листа «Мовне питання».
Вивчаймо мову разом, говорімо та пишімо правильно!
Нещодавно побачила, як одне інтернет-видання поширило думку блогера-немовознавця про те, що треба казати «трошки», а не «трішки». Посилаючись на блогера, видання пише: «Слово «трішки» вважається розмовним, тому рекомендується вживати «трошки». Проте, розгорнувши словник, бачимо, що розмовні обидва слова: «трошки, рідко трішки, присл., розм. Те саме, що трохи». Тобто «трошки» взято за основну форму, а «трішки» за рідковживану, але обох стосується позначка «розм.».
Слово «трішки» відображає чергування о/і: «трохи», але «трішки», як «згода», але «згідно» (до речі, правильно також «згідний», а не тільки «згодний»).
Узус не підтверджує статусу «рідковживане» для «трішки». ГРАК фіксує 32 865 вживання «трошки» і 20 173 – «трішки». Тобто розрив не глобальний.
Утім, у старих письменників переважає «трошки»:
- «Якби не ви, то мене б давно з нудьги не стало, а то все-таки, хоч украдучи, та трошки помалюю, а воно й полегша!» (Т. Шевченко)
- «А мій же Стецько та не зовсімi дурний: він, собі на лихо, трошки непамʼятливий та нерозсудливий, та до сьома не налічить, та не зна, що руб, а що гривня; а то зовсім парень друзяка». (Г. Квітка-Основʼяненко)
А «трішки» частіше трапляється у класиків ХХ століття:
- «Так сказав би представник Озету, кругленький, делікатний чоловічок, що оце одмовився від горілки і налив собі трішки пива». (М. Йогансен)
- «Навіть тої ночі, коли невдовзі світанок востаннє осяє твоє лице, воно зберігало в собі щось вічно ясне, чудесно хлопчаче, трішки визивне й занозисте, зберігало приховану під високим лобом світлу мисль, яка просвічувала крізь поважність моторошно величної задуми». (М. Бажан)
Отже, можна вживати обидва прислівники, не віддаючи переваги «трошки», бо рідковживаність «трішки» не підтверджується.
• 1 •
Артур Зеленяк: В інтернеті жінки, особливо феміністичного світогляду, називають багатьох чоловіків «мамина корзиночка». Чому не «мамин кошичок»?
«Корзина» справді має ознаки запозичення з російської. Цього слова немає у словнику Грінченка, а словник Кримського перекладає його з російської саме як «кошик». Корпус текстів містить майже 27 тисяч згадок «кошика», натомість «корзини» всього три тисячі згадок, тобто вдевʼятеро менше. Утім, сучасний академічний тлумачний словник його фіксує («те саме, що кошик»). Що ж до словосполучення «мамина корзиночка», то воно прийшло з російського медіапростору – римована прикладка «сыночка-корзиночка». В українській мові немає жодного «синочки». Є синок, синочок, си́нонько. І, до речі, в Україні частіше кажуть «мамина черешенька», а не «корзиночка».
• 2 •
Оксана Фещенко: Відома дитяча ютуб-блогерка Пані Калина в новому відео сказала «одягатися за погодою». Це хіба правильно? Може, все ж треба «по погоді»?
Так, «по погоді» або «відповідно до погоди». Прийменник «по» в українській мові вживаний досить активно: рідний по матері, майстер по дереву, колега по роботі, читати по діагоналі, впізнати по очах, говорити по черзі, робити по змозі тощо. Не треба його боятися. Інакше будуть такі неоковирності, як «майстер за деревом», «колега за роботою», «говорити за чергою».
• 3 •
Дмитро Бречко: Ольго, чому ви називаєте слово «банити» англізмом? Це ж питомо українське слово, синонім до «бити», «лупцювати», «шмагати», «полоскати». «Банити» можна знайти у Агатангела Кримського. Від того в інтернеті недоброзичливця, який хамить і переходить на особисті, можна віртуально вдарити (забанити), щоб він більше не патякав.
Справді, є і в українській мові слово «банити», одне зі значень якого – бити (людину). Є це слово не тільки у словнику Кримського, а й у Грінченка. «Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня» (Ганна Барвінок). Якщо ж не фізично бити, а тільки словом, то є ще слово «ганити». Можна банити, а можна ганити.
• 4 •
Володимир Лебеденко: Чи є в українській мові слово «рихлий»?
Фіксується як рідковживане. Зазвичай його замінюють словами «привʼялий» (якщо йдеться про фрукти чи овочі), «пухкий» (якщо про тісто), «мʼякий» (якщо про неспортивне тіло). Тобто варіанти різні й залежать від контексту.
• 5 •
Микола Шуліка: Як правильно: у будь-якому випадку, у будь-якому разі, у всякому випадку чи у всякому разі? Начебто «випадок» – це прямий переклад російського «случай», а «в будь-якому» – прямий переклад російського «во всяком».
Так і є. Тому краще казати «у всякому разі». Так само як «у жодному разі» замість «ні в якому разі».
• 6 •
Марина Соловей: Добрий день. Комісія Право́писна чи Правопи́сна?
У прикметнику від слова «правопис» наголос перебігає на «и», тому Правопи́сна. Так само й іконо́пис, але іконопи́сний.
• 7 •
Анатолій Юрков: Підкажіть, будь ласка, наголос: немає бро́ні чи бронí?
Бро́ні. Наголос зберігається на тому самому складі, що й у вихідній формі.
• 8 •
Олег Телюк: Чи можна ставити людину на посаду? Ставлять пляшку на стіл, а на посаду призначають.
Якщо до мови ставитись лінійно та буквально, тоді не можна вживати жодних слів у переносному значенні. Авжеж, офіційно людину призначають, а не ставлять, однак у тлумачному словнику «ставити» у значенні «призначати на якусь посаду, роботу на посаду» є: «Рабиненко взяв у стеблівського посесора.. підряд ставити робітників на заводи (І. Нечуй-Левицький); «Став ти його, – каже [попадя], – на дяки!..» (Марко Вовчок).
• 9 •
Лариса Матюшенко: Пані Ольго, прошу пояснити, чому односельці, але односельчанка.
Це різні групи слів: односельчани – односельчанин – односельчанка; односельці – односелець – односелиця. Більшість -чанів скальковані з російської мови (це стосується і катойконімів: кримчани, сумчани, полтавчани тощо). «Односельчанка» – це те саме, що «полтавчанка». Жителька Полтави – полтавка («Наталка Полтавка»), а з одного села з кимось – односéлиця.
• 10 •
Юлія Трембач: Добрий день. Як перекласти українською «была не была»?
Пан або пропав.
«Главком»
