На п’ятому році великої війни українці бачать пасажирські літаки в небі хіба що під час поїздок за кордон. Розмови про повернення цього символу мирного життя в Україну, яка веде запеклу війну, періодично здіймаються. Для відновлення польотів теоретично розглядаються аеропорти в західних регіонах. Директор Міжнародного аеропорту ім. Данила Галицького у Львові Тетяна Романовська нещодавно заявила, що підприємство готове оперативно повернутися до повноцінної роботи, як тільки буде прийняте рішення про відкриття повітряного простору. Відомі міжнародні авіакомпанії (здебільшого лоукостери на кшталт Ryanair та Wizz Аir) періодично виявляють зацікавленість у поверненні на український ринок.
Немає головного – дозволу запустити авіасполучення на вищому рівні. І зрозуміти таку обережність можна: ризик надто високий – противник має змогу доставати швидкісними ракетами до будь-якого куточка країни.
Поки що влада в цьому питанні обходиться симулякрами. Цього місяця уряд затвердив Стратегію розвитку цивільної авіації до 2030 року та ухвалив рішення про створення Міжвідомчого координаційного центру для підготовки до відновлення авіасполучення. Щоправда, міністр розвитку громад та території Олексій Кулеба, який згодом пішов у відставку з усім урядом, одразу зробив важливу ремарку: «Безпекова ситуація не дозволяє відновити польоти цивільної авіації. Саме тому зараз не йдеться про відкриття повітряного простору. Йдеться про відповідальне планування майбутнього».
Міністра Кулеби в уряді вже нема, а Мінрозвитку розділене: долею авіасполучення тепер займатиметься Міністерство з відновлення, інфраструктури та транспорту на чолі з ексголовою Київської ОДА Миколою Калашником. І будьмо реалістами: навряд чи це питання – серед першочергових у блокноті нового міністра. Тим паче зараз, у період загострення інфраструктурної війни та на тлі посилення російських ударів по цивільних суднах в українських портах, запуск авіасполучення може виглядати особливо передчасним.
Проте затяті прихильники якомога швидшого запуску цивільної авіації є у Верховній Раді: один з найактивніших лобістів цієї ідеї – заступник голови парламентського комітету з питань транспорту та інфраструктури, народний депутат зі «Слуги народу» Володимир Крейденко. Нардеп впевнений, що у разі визначення безпечних повітряних коридорів для літаків та злагодженої роботи уряду, військових та авіаслужб українці знову зможуть подорожувати без принизливих черг на кордонах.
В інтерв’ю «Главкому» Крейденко розповідає, як забезпечити захист летовищ, скільки часу знадобиться для відкриття авіасполучення та наскільки зросте вартість квитків через воєнні ризики.
Цього місяця Мінрозвитку презентувало Стратегію розвитку цивільної авіації до 2030 року. Це ніби й можна вважати прогресом. Але після зміни уряду це міністерство трансформується, і міністр вже інший. Ви заявили, що готові з ним працювати, щоб, нарешті, відкрилося небо для цивільної авіації. Що дає вам підстави сподіватися на кардинальні зміни в питанні, яке вже чотири роки стоїть на паузі?
У Міністерства розвитку громад та територій було дуже багато повноважень і сфер, які воно мало регулювати. Колишній міністр, на жаль, більше зосереджувався на регіональній політиці і не впорався з проблематикою транспорту та інфраструктури.
Є надія, що у нового міністра дійсно є бажання займатися реформами та вирішенням проблем, які накопичилися. Я готовий працювати разом, бути частиною цього процесу і брати на себе відповідальність за відновлення авіасполучення.
Цивільна авіація існує під час дії воєнного стану чи перманентних бойових дій в інших країнах. І на п’ятому році повномасштабного вторгнення можна було б запустити її і в Україні. Цілком реально знайти можливість разом з військовими, авіакомпаніями, «Украерорухом», страховиками і створити обмежені авіаційні коридори для цивільної авіації в західних регіонах. Це допоможе бізнесу, дасть поштовх інвестиціям і зрештою надасть можливість українцям подорожувати. Бо авіація – це про швидкість і комфорт.
З перевагами авіації ніхто не сперечається. Але всі перестороги з цього приводу зводяться до цілком логічного пояснення – в аеропорт, де буде скупчення людей, або в сам літак може в будь-який момент прилетіти ракета. Саме так вони зараз прилітають по цивільних суднах в Чорному морі. Які критерії в першу чергу має бути виконано для відновлення польотів?
Нещодавно прийнята Стратегія розвитку цивільної авіації до 2030 року була створена на мою вимогу. Я звертався до міністерства і казав про те, що, крім самої стратегії, має бути конкретний план заходів, відповідальні виконавці, строки, фінансування і зрозумілі показники результативності. Тобто це мав бути абсолютно робочий документ. В міністерстві ж поспіхом схвалили стратегію, в якій багато декларацій, але мало практичних речей. Але для ухвалення такого рішення як запуск цивільної авіації одного політичного рішення чи декларації точно недостатньо. Військове командування має відповідати за безпеку та прогнозувати повітряну тривогу, а Державна авіаційна служба, «Украерорух», аеропорти – займатися планом польотів та мати алгоритм дій, як зупиняти роботу, якщо є загроза балістики чи дронів для авіаційного коридора.
Тобто ви пропонуєте запустити польоти навіть за нинішніх умов з постійними обстрілами і лише підготувати правильні алгоритми дій?
Так. Військові моніторять тривоги, пропонують координати коридорів, дають погодження на зліт-посадку та забезпечують протиповітряну оборону. З військовими вже координуються інші служби. Із західних регіонів України літаку треба небагато часу, аби залетіти в європейський безпечний простір. Ми ж розуміємо, що тими ж балістичними ракетами практично немає влучань у літаки.
Але ж балістикою можуть бити по літаках не коли вони у повітрі, а коли стоять на землі.
Це теж питання до військових: можна робити спеціальні ангари, щоб неможливо було відслідкувати виїзд цих літаків… Не скажу, що це просто, але треба сісти за круглий стіл і пропрацювати ці механізми. Поки ані Координаційний штаб, ані робоча група з цього питання зовсім не збиралися. Я неодноразово звертався до Кулеби, аби групу зібрали і напрацювали якийсь документ.
Але логіка, мабуть, така: навіщо щось відновлювати, якщо можна і так жити? Але такий підхід точно не має підтримки серед українців, бо зацікавленість у функціонуванні цивільної авіації велика. За ці чотири роки можна було і розвинути авіаційну інфраструктуру, і запровадити необхідні засоби безпеки. І, думаю, наші європейські партнери теж могли б нам допомогти саме в частині забезпечення безпеки аеропортів.
Зауважу, що наразі йдеться не про масове відкриття аеропортів, а тільки двох-трьох в західних регіонах.
Два аеропорти – це Львів та Ужгород?
Так, в планах є також побудова аеропорту в Мукачево, але якщо казати вже про сьогодні – то готовими є Львів та Ужгород. Вони підтримуються з бюджету, там зберігається інфраструктура для того, щоб вони в будь-який момент могли запустити роботу.
Головне, щоб міністерство взяло на себе провідну роль: зібрало всіх стейкхолдерів та пропрацювало дорожню карту – хто і за що відповідає, які дедлайни… Досвід Ізраїлю, країн колишньої Югославії, які вирішили це питання, є у відкритих джерелах, надавався нам колегами з дружніх парламентів, тому немає жодних проблем в тому, щоб його використати.
«Украерорух» зараз працює у відносно штатному режимі?
Так, вони тільки скоротили кількість працівників. Але ті працівники, які мають відповідні сертифікати, залишилися на робочих місцях, проходять курси підвищення кваліфікації, стажуються тощо. Аби всі співробітники і «Украероруху», і Державіаслужби могли в будь-який момент приступити до своєї діяльності і не постало питання, що у когось застарілі сертифікати, це все перебуває на контролі керівництва цих служб.
«До вартості «довоєнних» квитків можна буде додавати плюс 25%»
Чи правильно розуміти з ваших слів, що військові не категорично проти запуску цивільної авіації, просто ніхто такі плани з ними серйозно не обговорював?
Наскільки я знаю, військові не були проти, але їм треба поставити задачу, яку вони мають виконати. Зазвичай військові самостійно у якихось цивільних напрямках ініціативу не проявляють.
В країні не вистачає установок та ракет для Patriot, аби прикрити стратегічні об’єкти. Якщо аеропорти відкриють, таких об’єктів підвищеного ризику додасться. Вважаєте, військові сприймуть таку перспективу із розумінням?
Не думаю, що наша інфраструктура зараз зовсім перебуває без якоїсь парасольки, щоб треба було десь ППО забирати і концентрувати його виключно на аеропортах. Patriot і зараз виконують функцію прикриття необхідних об’єктів, просто цивільної авіації немає.
Ви кажете про велику зацікавленість в її відновленні. Чи є підрахунки, який зараз прихований попит на цивільні авіаперевезення серед українців?
Бізнес прямо каже, що в такому разі і інвестицій більше буде, і товарообіг пришвидшиться. Звичайні люди зараз їдуть за кордон автобусами, залізницею, витрачають купу часу на кордоні, проходять тривалі перевірки… Вони готові завтра сісти в літак і за годину-дві долетіти до європейської країни, а звідти вже швидко дістатися до будь-якого місця світу. Те саме стосується людей на автівках, які стоять в чергах на пропускних пунктах. Тому попит шалений!
Різні авіаційні та страхові компанії вже казали, що готові виходити на наш ринок у разі відкриття авіапростору. Так, квитки навряд чи будуть коштувати як у довоєнний період – безумовно, в їхню ціну буде вкладатися підвищена вартість страхування від воєнних ризиків. Але попит буде перекривати всі ці витрати.
Зрозуміло, що зараз на вартість польотів у всьому світі дуже впливає такий фактор як суттєве підвищення цін на авіапаливо. Але наскільки саме через воєнні ризики може підвищитися ціна квитків на рейси з України у порівнянні з мирним періодом?
Я розмовляв з представниками деяких авіакомпаній і, за їхніми прогнозами, до вартості «довоєнних» квитків можна буде додавати плюс 25%. Але це підвищення включає різні фактори – і те ж паливо, і запчастини, і зарплати, і страхування.
Водночас ціни залишаться цілком доступними. Справа в тому, що в такі невеличкі аеропорти завжди заходять лоукостери, які економлять на комфорті. Їхні літаки швидко обертаються туди і назад – і в цьому якраз їхня перевага у порівнянні з традиційними авіакомпаніями.
Якщо політичне рішення відновити польоти буде прийняте, скільки коштів має вкласти держава для приведення відповідної інфраструктури до робочого стану? Можливо, навіть частково компенсувати страхування?
Від держави вимагається одне – забезпечити робочу інфраструктуру, яка дозволить бізнесу зайти і працювати тут. Жодних стимулів та дотацій для авіакомпаній, які зайдуть на наш ринок, не передбачається. Та й в бюджеті на цей рік ми не маємо відповідної статті, і сумніваюся, що наступного року матимемо.
Головне – щоб працювали всі відповідні служби, а їхнє обладнання відповідало необхідним правилам. Конкуренція має бути вільною, аби і українські, і міжнародні компанії могли заходити на ринок.
«Ніхто з українських авіакомпаній не залишив цей бізнес»
Вже кілька авіакомпаній – Ryanair, Wizz Air, Air Baltic – оголошували про готовність повернутися на український ринок після стабілізації безпекової ситуації. Чи є з ними зараз контакти?
Вони зверталися до уряду, але не отримали позитивної відповіді щодо конкретної перспективи відновлення польотів. Як тільки вона з’явиться, профільне міністерство може одразу проінформувати всі авіакомпанії. Відповідно, компанії вже самі вийдуть з пропозиціями виходу на наш ринок або поновлення на ньому своєї діяльності. Головне – щоб за ними були страховики (вітчизняні чи закордонні – не принципово), бо без страхування ми не запустимо цивільну авіацію.
В якому стані наразі перебувають українські авіакомпанії, деякі і до війни не надто добре себе почували? SkyUp, наприклад, зараз здійснює рейси з Кишинева. Чи можуть вітчизняні гравці відносно швидко відновити роботу, чи розрахунок тільки на іноземних перевізників?
Вітчизняні авіакомпанії кажуть, що готові працювати на українському ринку, якщо будуть безпекові правила та зрозумілий алгоритм авіаперевезень. Але зараз у них проблема: літаки, які вони брали в лізинг, подвійно оподатковуються і через це є велике непорозуміння з правоохоронними органами і податковою.
Наші компанії, безумовно, хочуть залишитись на українському ринку і конкурувати з європейцями, навіть попри те, що не будуть мати якихось преференцій. Ці компанії живі, мають літаки, пілотів. Просто зараз вони в більшості випадків здійснюють перевезення за кордоном або передають літаки та пілотів в суборенду чи сублізинг, щоб пілоти не втрачали свої категорії. Ніхто не залишив цей бізнес, але, безумовно, конкуренція за кордоном набагато більша, ніж в Україні, і цим компаніям комфортніше було б працювати тут.
Всі літаки українських авіакомпаній зараз не в Україні?
Звісно, зараз в ангарах тут їх ніхто не тримає. Але не є проблемою повернути ці літаки в Україну, якщо буде авіаційний коридор, і розмістити в тих місцях, які визначать військові разом з відповідними службами.
В Україні під час війни працюють авіаційні навчальні заклади. Куди йдуть потім їхні випускники, якщо вони, звісно, не задіяні в Збройних силах?
В більшості випадків вони закінчують ці навчальні заклади до 25 років і не підлягають призову. Вони стають на військовий облік та виїжджають за кордон за необхідною практикою – і вже там знаходять роботу і отримують відповідні сертифікати. Хтось залишається в Україні і вже не працює за фахом.
«Цивільну авіацію реально запустити за три-шість місяців»
Ваші колеги з комітету, фракції вас підтримують у ваших прагненнях відкрити небо? Чи сприймають ці ваші ініціативи, м’яко кажучи, зі скепсисом?
Багато депутатів звертаються до мене і кажуть, що готові голосувати за все необхідне для цього. Якщо завтра військові скажуть, що їм потрібні конкретні зміни в законодавстві або треба напрацювати якийсь проєкт чи постанову для уряду, депутати готові в це включатися.
До речі, з того спілкування, яке у мене відбувалося з усіма учасниками процесу, випливає, що в законодавство не треба вносити жодних змін. Всі необхідні корективи можна запровадити на рівні актів Кабінету міністрів та навіть просто наказів міністра.
Уявімо, що завтра буде відмашка – літаки можуть повертатися в українське небо. Скільки часу може зайняти підготовча робота до перших цивільних авіарейсів?
Я багато розмовляв на цю тему і з військовими, і з представниками Державної авіаційної служби, «Украероруху», і з керівниками аеропортів. Як показує досвід інших країн, цивільну авіацію реально запустити за три-шість місяців. Може, трохи швидше, може, місяцем пізніше, але, якщо матимемо чіткий алгоритм, то цього терміну буде цілком достатньо.
Після якого конкретно рішення ці три-шість місяців будуть рахуватися?
Після того, як з’являється конкретна дорожня карта, де виписані всі умови, перелік робіт, терміни тощо. Цей план можна затвердити на рівні профільного міністерства. Тільки-но військові окреслюють нам безпечні авіаційні коридори та готують відповідні документи – починається підготовка аеропортів, інфраструктури, авіакомпаній, технічного персоналу та всього іншого.
Павло Вуєць, «Главком»
