Призначення Михайла Васильовича Драпатого на посаду головкома – це, безперечно, чудова новина.
Проте призначення на тлі суспільної турбулентності завжди мають багато підводних каменів.
Насамперед, мова йде про завищені очікування.
Зрозуміло, що у Драпатого є своє бачення процесів, є команда і, що важливо, безумовна повага серед військових.
Але проблема з мобілізацією за помахом чарівної палички не розрулюється.
Стан справ на фронті виключно тому, що на посаду прийшов Драпатий, автоматично не стабілізується.
Кадрові перестановки по вертикалі нового головкома займуть час.
Час!
Це те, що може зіграти проти Михайла Васильовича за умов завищених очікувань.
Тому я б дуже хотів, щоб ми це усвідомлювали і не тиснули.
Бо тиску і так буде вистачати.
Головком – це не тільки мілітарна посада, але й політична. А там де політика, там тиск – це перманентний стан справ.
Зрештою, найбільший клопіт Драпатого не в цьому, а в тому, що Михайло Васильович занадто порядний. Пропускає все через серце.
Нагадаю, що Драпатий – один з вкрай небагатьох топ-командирів, хто подавав рапорт про відставку з посади через недбалість своїх підлеглих.
Це про совість та відповідальність.
Маю сподівання, що виклики на новій посаді та сумління Михайла Драпатого зможуть вживатись разом.
Від себе персонально та від усієї команди фонду вітаємо це призначення і зичимо головкому успіху!
З Богом!
