Друзі, у коментарях просили надати реалістичний прогноз щодо війни, розвитку подій та реальних переговорів. Коли замість кремлівських ультиматумів розпочнеться нормальний діалог щодо замороження конфлікту з урахуванням реалій «на землі». Коротко ситуація зараз виглядає так:
Наша ставка на розвал російської економіки спрацювала. І досі спрацьовує. Західні санкції діють, але повільно, Москва постійно шукає способи їх обходити, і цей повільний процес може тривати двадцять років. Як у випадку з Іраном, який живе під санкціями вже дуже давно. Але Україна зі своїми «далекобійними санкціями» та «санкціями середньої дальності» внесла в цей процес необхідну порцію активності.
Удари по НПЗ не просто завдали Росії фінансових збитків – все набагато гірше. Черги на заправках, конфлікти, проблеми з логістикою – все це змусило «простих росіян» на власній шкурі відчути, що війна насправді зовсім не в телевізорі. Паливна криза вже переростає в політичну.
А восени-взимку до цього додасться продовольча криза. У фермерів уже є проблеми зі збиранням врожаю, та й посіяли цього року менше. «Генерал Голод» здатний внести ясність мислення в найпорожніші голови набагато швидше, ніж порожній бак машини. Додайте до цього удари по підприємствах, пов’язаних з ВПК, енергетикою, мостами, і отримаєте дуже поганий «коктейль», який доведеться випити російській владі.
Очевидно, що всі ці реальні проблеми на нинішньому етапі не змусять Путіна включити задню передачу й терміново підписати мирну угоду. У хід йдуть усі ресурси та резерви, є можливість конфіскації вкладів і розкуркулення бізнесу. Це також загрожує соціальними потрясіннями та бунтом, але… паралельно відбувається закручування гайок, посилення поліцейського контролю та відключення інтернету. Якийсь час цей пошкоджений літак ще літатиме.
Тож у таких умовах на початку жовтня Путін піде на непопулярну, але неминучу мобілізацію, яка остаточно вичерпає й без того мізерні резерви російської економіки. Все це пояснять у стилі «Триває війна» та «Все для фронту, все для перемоги». Цю риторику вже можна простежити в російській пропаганді.
Зібрані сили будуть кинуті в котел великого наступу на Краматорську агломерацію та, ймовірно, на Запорізьку область. Паралельно, ближче до зими, Кремль максимально зосередиться на ударах по українській енергетиці, щоб викликати в українців паніку та бажання погоджуватися на будь-які умови.
На думку Кремля, ресурсів у них вистачить до лютого. За цей час окупаційна армія має досягти якихось видимих результатів на землі, а дух українців має бути зламаний у достатній мірі, щоб вони погодилися на «мир за будь-яку ціну».
Тобто в лютому-березні Росія розраховує створити вигідну переговорну ситуацію та спробувати укласти мир на своїх умовах. Якщо це не вдасться – розпочнеться процес розпаду всередині самої Росії. План досить простий і очевидний, як і наше завдання – протриматися й вистояти. Переможе той, хто зможе протриматися на один день довше, ніж супротивник.
