Брюссель щойно зробив хід, який варто запам’ятати як приклад бюрократичної кмітливості. Замість другого кластера, як писали деякі новини, Євросоюз у вівторок відкрив для України шостий, останній кластер переговорів, той що охоплює зовнішню політику, оборону й торгівлю.
Причина такого дипломатичного кульбіт має чітке імя – Угорщина, відмовляється підтримувати спільний лист двадцяти семи держав, необхідний для відкриття інших кластерів.
Тож Брюссель поступив згідно класичної української логіки – якщо закон не можна пройти ми його елегантно обійдемо.
Рівень узгодженості України зі спільною зовнішньою й безпековою політикою ЄС сягає майже дев’яноста дев’яти відсотків, що навряд чи має якась інша країна-кандидатка, тож шостий кластер виявився найлегшою мішенню для символічного прориву.
Маєм дивну картину: Україна вже координує зовнішню політику з Євросоюзом на рівні, недосяжному для більшості держав-членів. Але водночас досі не може відкрити переговори про статистику чи державні закупівлі, бо один прем’єр вирішив грати в принциповість.
Віцепрем’єр Тарас Качка запевняє, що блокування немає і новини щодо решти кластерів можуть з’явитися вже цього місяця, хоча джерела, наближені до перемовин, натякають, що угорська позиція нікуди не поділася.
По суті це нагадування, що інтеграційний процес, який керується настроями окремих столиць, інколи варто проходити у тому числі завдяки правильній дипломатичній перестановці фігур на дошці.
Поки що у нас вийшло. Подивимось що буде далі. Спостерігаймо…
