Мав родину і хорошу професію, проте спокусився на великі заробітки за кордоном. 35-річний кенієць на ім’я Френсіс мав вищу освіту, фах інженера, дружину і доньку. Але хотів заробити на власний будинок, тож найнявся нібито на роботу охоронцем у Росії. У результаті опинився на фронті, а згодом – в українському полоні. Як інформує «Главком», про це найманець розповів у інтерв’ю Дмитру Карпенку.
Дохід Френсіса не був високим за західними мірками. У кращі місяці він отримував близько 50 тисяч кенійських шилінгів (приблизно $400), а зазвичай – близько 30 тисяч. Дружина теж працювала у салоні краси. Родина не жила в розкоші, але й не бідувала. Щомісяця платили близько 10 тисяч шилінгів за квартиру, ще приблизно 15 тисяч витрачала на продукти. Водночас частину овочів і фруктів чоловік отримував із землі, яку успадкував від батька.
Однак кенієць мріяв про власний будинок. Тому коли однокурсник запропонував йому поїхати в Росію на заробітки, погодився.
Для оформлення документів у нього попросили лише копії паспорта, довідку про стан здоров’я та сертифікат про несудимість. Згодом чоловік дізнався, що оформленням займалася агенція Global Agencies. Уже 11 серпня він вилетів до Росії.
Спочатку Френсіса разом з іншими громадянами Кенії зустріли в Санкт-Петербурзі, поселили у квартирі, відкрили банківські рахунки та видали телефони. Згодом їх відправили до Новгорода, де вони підписали контракти російською мовою.
«Я тоді ще не міг читати російською і був переконаний, що працюватиму в охороні», – згадує він.
Френсіс розповідає, що під час служби отримав двома траншами 700 тисяч рублів. Частину грошей чоловік витратив на екіпірування, решту збирався використати після повернення додому.
Лише після підписання документів іноземців доставили на військову базу та видали форму. За словами кенійця, навчання тривало близько двох тижнів. Після цього його відправили до зони бойових дій. Уже 22 листопада 2025 року він потрапив у полон. Його підрозділ мав змінити місце розташування, оскільки командир раніше наступив на міну і втратив ногу. Коли почалося переміщення, Френсіс опинився разом із новим командиром ближче до українських позицій.
Під час руху вони зустріли двох українських військових. Спочатку Френсіс навіть не зрозумів, хто перед ними, але побачив, що його командир кинув зброю і ліг на землю. Він зробив те саме.
Чоловік також зізнався, що до поїздки майже нічого не знав про війну Росії проти України.
«Я знав лише, що між Росією та Україною є якийсь конфлікт, але не розумів, що це повномасштабна війна», – сказав він.
Розповів кенієць і про традиції свого народу. Він належить до одного з 47 племен Кенії. У спільноті існує традиція – так званий викуп за наречену. Його розмір зазвичай визначають у козах, однак остаточна сума залежить від домовленості між родинами. Зокрема, його дружина вартувала 99 кіз. Однак усю суму платити кенійцю не довелося.
«Це предмет переговорів. Не потрібно заплатити все одразу. Можна виплачувати поступово навіть багато років. Якщо тесть і теща бачать, що ти хороший чоловік, вони можуть сказати: «Досить, решту ми прощаємо», – розповів Френсіс.
До слова, російський військовослужбовець Артем Мубаракшин потрапив у полон із обгорілим обличчям. Зовнішність окупанта змінилася настільки, що, аби рідні впізнали, довелося показувати татуювання. Утім, у таборі опіки вилікували, Артем Мубаракшин потрапив на обмін та повернувся в РФ.
Раніше полоненого окупанта здивувала власна матір. Російський військовослужбовець Ілля потрапив у полон та вперше за довгий час отримав змогу поговорити з матір’ю. Однак жінка не те що не зраділа, почувши голос сина, вона здивувала відсутністю будь-яких емоцій. Так, під час розмови мати спершу не одразу розуміє, що відбувається, і кілька разів перепитує, що сталося.
Крім того, полонений окупант насмішив розповіддю про те, як заблукав та опинився на війні. За словами росіянина, він працював електромонтером і вирушив у відрядження. Але через погане знання географії заблукав і не усвідомлював, де саме перебуває.
