Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Кучая.
Життя захисника обірвалося 8 липня 2026 року. Йому було 52 роки. Про це повідомляє «Главком» із посиланням на Нацполіцію та Поліцію Києва.
Олександр Кучай народився 21 липня 1974 року у Києві. Розпочав роботу в органах внутрішніх справ у 2000 році, пройшов шлях від дільничного інспектора до керівних посад. Із 2015 року служив у поліції Києва. Колеги згадують Олександра як професіонала, людину, що сумлінно виконувала свій обов’язок та на яку завжди можна було покластися.
У лютому 2023 році поліцейський долучився до лав штурмового полку «Сафарі» бригади Нацполіції «Лють». Відтоді майор поліції боронив нашу державу на передовій зі зброєю в руках. Був вибухотехніком.
За віддану службу Олександр був удостоєний державних і військових нагород. Його відзначено почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Срібний хрест», а згодом повторно нагороджено «Срібним хрестом» із врученням срібної рельєфної «Зорі». Також він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
«Для багатьох столичних поліцейських він був значно більше, ніж просто колега по службі. Це друг, побратим, щира та світла людина, яка вміла підтримати, підставити плече у важкий момент, знайти потрібні слова й ніколи не залишалася осторонь чужого болю. Олександра поважали за принциповість, мужність, людяність і відданість справі», – розповіли колеги правоохоронця.
4 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Донеччині Олександр отримав тяжкі поранення внаслідок підриву на вибуховому пристрої. Поліцейського було госпіталізовано до столиці, де лікарі боролися за його життя. Проте 8 липня серце воїна зупинилося.
В Олександра залишилися дружина Наталія, доньки Ірина та Марія, батько Леонід і мати Лілія.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
