Сьогодні ФСБ опублікувала фальшивку про ніби то вбивство 11 священників і 2000 поляків у місті Володимирі на Волині. Це фейк. Такого ніколи не було. Але чому саме зараз ФСБ вкидає ці фейки?
Відбувається це напередодні можливої антипольської провокації, яку за твердженням американської розвідки Росія готує проти Польщі. Її мета – переконати польське суспільство у слабкості НАТО, досягнути політичного розколу заради припинення підтримки України. Проаналізую наслідки таких кроків. Хто їм сприяє?
Це політики і діячі, які пропонують «поставити поляків на місце» і переконані, що от-от в Україні відбудуться вибори і це можна використати і люди, які теж з політичною метою ініціюють блокування європейської інтеграції України через так званий «бандеризм». Вони стріляють у ногу собі й своїм нащадкам – і в Україні, і в Польщі. Завжди хочеться запитати: ну і…? Що далі?
Війна триває. Може тривати ще десять років. І це не лише війна на фронті, а й гібридна війна. План простий: провокація проти Польщі (або іншої країни НАТО). Мета – залякати європейські суспільства, посіяти внутрішнє протистояння, щоб припинити підтримку України. Україна, відрізана від підтримки Європи, програє. Для цього потрібно, щоб у європейських суспільствах до влади прийшли антиукраїнські й антиєвропейські сили.
Після неминучого падіння України Європа розділяється, слабшає, а Центральна і Східна Європа потрапляють під окупацію або, принаймні, під вплив Росії.
Саме українсько-польське протистояння виникло як наслідок бездержавності обох народів, помилок польської держави, а також українських партій і рухів. І завжди його підтримували інші держави, які прагнули знищення і України, і Польщі. Будь-який історичний конфлікт не має жодного сенсу, окрім як бути підставою для розриву відносин або війни.
Виправданням для Путіна і однією з причин початку війни стало нібито відновлення «історичної справедливості». Того ж прагнуть і борці з «бандеризмом». Що таке «ідеологія бандеризму», вони самі не знають. Бо такої ідеології не існує. Це дуже зручно. Людину, яка розмовлятиме у варшавському трамваї українською мовою, теж можна, мабуть, судити за поширення чи реалізацію «ідеології бандеризму».
Такі ініціативи, очевидно, породжують антипольські настрої в українському суспільстві, які також є безвідповідальними й побудованими на небезпечних узагальненнях.
Історичне протистояння побудоване на маніпулятивній, з обох боків, тезі. І антиукраїнські поляки, і антипольські українці звужують усе політичне життя міжвоєнного періоду до радикального терористичного протистояння, ігноруючи існування легальних демократичних українських рухів того часу, які розвивали суспільне й культурне життя українців, а також ігноруючи передумови самого конфлікту.
Роблять це навмисно. Так само навмисно весь цей час не досліджували реальні долі та імена жертв протистояння. Маніпулювати великими цифрами жертв значно простіше. Саме тому бояться якісних досліджень, які проводить група професора Гданського університету Ігоря Галагіди в межах проєкту, що реалізується в Українському католицькому університеті.
У польському суспільстві вже зараз приблизно 25 відсотків виборців готові голосувати за проросійські сили. Інші політичні сили готуються створювати з ними коаліції. Для цього їм потрібно розкачувати антиукраїнську істерію.
Знаючи це, Зеленському не потрібно було саме зараз присвоювати відповідне найменування військовій частині. Служби розвідки мали підказати йому, що цим планують і можуть скористатися наші вороги. На все свій час.
Пам’ять про героїв УПА росіяни вкотре вирішили використати, щоб посварити наші народи. Очевидно, що ще більшою помилкою було б скасування указу про присвоєння цієї назви. Це було б і історичною, і політичною помилкою.
Цікаво, що тоді, коли в Польщі при владі був уряд Моравецького, ще до приходу Туска, у 2023 році значно більший підрозділ – цілу бригаду – було названо на честь Леоніда Ступницького, підполковника Армії УНР, який був шефом штабу військової округи УПА
«Заграва» та начальником штабу групи УПА-Північ, що діяла саме на Волині. Ступницький був начальником штабу Клима Савура, який організовував антипольські акції. Але тоді польські праві політики мовчали. Чому?
90 відсотків членів УПА ніколи не були на Волині й безстрашно боролися з радянською владою аж до 1960-х років. Чому ж тоді польські праві не хочуть справедливого погляду на Волинську трагедію, але готові через неї відмовляти Україні в європейській інтеграції сьогодні?
Бо причина не в історії. Причина – у бажанні прийти до влади, а потім, щоб її втримати, домовитися з росіянами, відмовитися від європейських цінностей і побудувати диктатуру.
У деяких представників української влади, яка зараз активно використовує подібний патріотичний наратив, теж, здається, виникають такі мрії. Мовляв, може, обійдемося без цих поляків, без цієї Європи? Так же простіше: і владу втримати, і заробити… Ні. Усе це – російські капкани, в які ми ледь не потрапили.
Замість того, щоб будувати сильний українсько-польський союз у Європейському Союзі – союз, який міг би стати непереможним. Замість того, щоб будувати сильний українсько-польський союз у Європейському Союзі – союз, який міг би стати визначальним чинником безпеки всієї Центральної та Східної Європи, – ми ризикуємо втягнутися у нав’язану Кремлем війну пам’ятей.
Історію потрібно досліджувати чесно. Вшановувати кожну жертву. Називати злочини злочинами. Але історія не повинна ставати інструментом руйнування майбутнього.
Росія чудово розуміє, що перемогти Україну на полі бою значно важче, ніж роз’єднати українців і поляків. Саме тому вона системно інвестує у взаємну недовіру, історичні образи й політичних авантюристів по обидва боки кордону. Ми не маємо права допомагати їй у цьому.
Бо сьогодні головне питання полягає не в тому, хто виграє чергову історичну суперечку. Головне питання – чи збережемо ми свободу наших держав. І відповідь на нього залежить від того, чи зможемо ми бути союзниками, а не заручниками минулого.
Вкид фсб-шної фальшивки про злочини УПА у Володимирі, підготовка антипольської провокації, про яку попереджає американська розвідка і антипольські заяви в Україні та антиукраїнські в Польщі – ланки одного ланцюга. Їхня мета – знищення і України і Польщі.
