Назар Чепурний сьогодні є одним з лідерів збірної України зі спортивної гімнастики. Свій шлях у великий спорт розпочинав у Черкасах і вже у 16 років гучно заявив про себе перемогами на юнацьких змаганнях світового рівня.
На дорослому рівні найвищими досягненнями Назара є перемога на Чемпіонаті Європи 2024 у командній першості, а також бронзові медалі в опорному стрибку на чемпіонатах світу та Європи.
Далі в планах – золото на головних турнірах цьогорічного сезону. Про це Чепурний розповів в інтерв’ю «Главкому», торкнувшись й інших тем української та світової гімнастики – підготовку в умовах війни, ситуацію в збірній України, конкуренцію та космічний рівень сучасних опорних стрибків.
«У одного з британців є стрибок у 3,5 оберти. Це взагалі фантастика»
Опорний стрибок – ваша найсильніша дисципліна. Як так вийшло?
Навіть не знаю. Це, мабуть, як і у всіх: почав тренуватися – щось краще виходило, щось гірше. У мене від початку добре виходили стрибки. З часом саме стрибки стали моїм найсильнішим видом.
З боку опорний стрибок має моторошний вигляд. Насамперед, приземлення. Наскільки це ризиковано і травматично?
Максимально ризиковано. Я і сьогодні боюся кожного стрибка. Страшно максимально. Адреналіну повно. Один невірний рух і все може піти не за планом. Думаю, що страх – це нормально, спрацьовує інстинкт самозбереження.
Хто виконує найскладніші стрибки у вашій дисципліні?
Є декілька видатних майстрів. Два британці – Джек Джерман і Гарі Гепворт. Скажімо, у одного з них є стрибок у 3.5 оберти. Це взагалі фантастика. Чинний чемпіон світу у цьому виді філіппінець Карлос Юло також має у своєму арсеналі унікальні стрибки. Є ще іранець Махді Олфаті, вірменин Артур Давтян. Одним словом, конкуренція у стрибках шалена. При цьому не забуваймо і про китайців та японців, які завжди привозять на чемпіонати світу і Олімпіади сильних гімнастів.
Як наразі йде ваша робота над стрибком з складністю 5.6, яку у світі здатні зробити лише кілька людей?
Потихеньку. Аби виконувати такі складні стрибки потрібні чималі зусилля, потрібно багато працювати. Розраховую, що на чемпіонаті Європи (відбудеться у серпні цього року в Загребі – «Главком») вже зможу виконати подібний стрибок.
Чи можливо вигадати нові елементи і зв’язки елементів у опорному стрибку? Може є в планах зробити іменний елемент чи стрибок по типу The Radivilov, названий на честь українського гімнаста Ігоря Радівілова, який згодом заборонили через його високу травмонебезпеку?
В опорних стрибках наразі можна вдосконалювати вже відомі елементи… Вигадати щось принципово нове? Як на мене, це фантастика. В опорному стрибку немає де «розгулятися», можливість створити щось нове не така, як на інших снарядах, де вибір елементів значно ширший.
Крім опорного стрибка, які ще улюблені дисципліни? Можливо є неулюблена? Над яким снарядом треба найбільше працювати?
Найменш улюблений – це кільця. Ну, не створений я для вправ на кільцях. Там потрібна така специфічна сила, якої мені бракує. Що подобається крім опорного стрибка? Бруси, вільні вправи. А от над поперечиною потрібно ще працювати.
«Після зміни тренерів у збірній багато що змінилось. Зникла особлива командна атмосфера»
Чим запам’яталась вам Олімпіада-2024? Як оціните свій виступ на ній?
Як для першої своєї Олімпіади, то задовільно (5-те місце у командному багатоборстві, 6-те місце в опорному стрибку – «Главком»). Думаю, що моя участь в паризький Олімпіаді – це вже добре, це великий досвід. Адже на попередні Ігри в Токіо мене не взяли і я трохи засмутився. А щодо якихось особливих спогадів про Олімпіаду, то, чесно кажучи, нічого такого не запам’яталося. Змагання як змагання.
Оцініть цьогорічний сезон. Що вже вдалося, який рівень форми, які завдання на чемпіонат Європи та світу?
Початок цього сезону вийшов бадьорий. Гарна робота на етапах Кубка світу, перемоги, призові місця. Тому рік складається добре. Завдання на головні змагання сезону найвищі – перша сходинка п’єдесталу. Втім, як воно вийде подивимось.
Виступатимете у багатоборстві?
Наразі не знаю. Це залежатиме від багатьох факторів. Зокрема, у якій формі підходитиму до турнірів.
Ви тренуєтесь під керівництвом Геннадія Сартинського, але у збірній інші тренери. Це не заважає підготовці до головних стартів сезону?
Така тема, що не хочеться про неї багато говорити. Звісно після зміни тренерів у збірній багато що змінилось. Зникла особлива командна атмосфера, не бачу якоїсь чіткої програми підготовки. Гадаю нам спортсменам потрібно просто якісно робити свою роботу, незважаючи ні на що.
Де тренуєтесь в Україні? Наскільки складно було працювати взимку, коли не було світла і тепла?
Тренуюсь на олімпійській базі в Конча-Заспі. Взимку там неможливо було повноцінно тренуватися – світло зникало на добу і більше, опалення не було. Спали у спортивних костюмах. За ніч зал промерзав настільки, що був ризик отримати серйозну травму, потягнувши якийсь м’яз. За таких обставин прийняли рішення виїхати тренуватися закордон, інакше ризикували зірвати підготовку до сезону. У підсумку, поїхали до Німеччини і готувалися до перших стартів сезону там.
Зараз готуєтеся в Україні?
Так, наразі тренуємось у Києві. Втім закордонний збір все одно буде. Попередньо в Німеччині.
«З тренеркою Іриною Горбачевою наші шлях розійшлися. Ми не спілкуємось»
Кейс Іллі Ковтуна, який змінив громадянство, якось вплинув на українську гімнастику? І ваше особисте ставлення до вчинку колишнього лідера збірної?
Гадаю, сказано і написано про це за два роки достатньо. Ятакож про це говорив не один раз. Тому не бачу потреби повертатися до цієї теми. Дорослі люди зробили свій свідомий вибір і додати тут нічого (зірковий український гімнаст Ілля Ковтун та його тренер Ірина Горбачева змінили спортивне громадянство на хорватське в 2025 році – «Главком»).
Насамперед це вплинуло на збірну, яка залишилась без свого лідера. І це звісно нас послабило.
А зараз ви спілкуєтеся з вашою колишньою тренеркою Іриною Горбачевою (Надюк)?
З Іриною Володимирівною я починав свою кар’єру, саме вона дала мені базу, яка сьогодні дозволяє мені показувати високі результати. Ми пройшли разом не один сезон. Я їй дуже вдячний за все. Але зараз наші шлях розійшлися. Ми не спілкуємось.
У яких країнах світу гімнастика найбільше популярна? Де глядачі найкраще розбираються у вашому виді?
Якщо чесно, всюди де я виступав, інтерес до гімнастики великий. Відчувається різниця з Україною. Наприклад, в Німеччині гімнастика дуже популярна: збираються повні трибуни, вболівальники гарно реагують на виступи, підтримують. Там великий ажіотаж навколо клубного чемпіонату Німеччини, в якому я також виступаю за клуб з міста Саарбрюккен.
«Соцмережі – не моє»
Як ставитесь до нововведення на вільних вправах, де чоловікам тепер треба робити хореографічні елементи та елементи на гнучкість?
Як на мене, нововведення безглузді. Тепер під час виступів потрібно додатково думати, як саме перейти з діагоналі, куди слід повернути. Раніше на усе це ти не відволікався, не заучував куди робити переходи чи в який бік повертати. Головне, що від цієї реформи ніхто не виграє, а лише програють, бо у суддів будуть нові підстави знімати бали.
Як ставитесь до того, що зараз під час виступів на снарядах треба вісім елементів робити замість 10?
Позитивно. Добре, що менше, а не більше. Але тут також є нюанс. Ті, хто за 10 елементів під час свого виступу встигав набирати бали, тепер повинні робити це за 8 елементів. Тобто, складність підвищується. Простіше кажучи, елементів стало менше, але тепер вони повинні бути складнішими.
Більшість команд у світовій спортивній гімнастиці на паралельних брусах використовує мед як мастило. Поясніть, чому вибір падає саме на мед, а не на щось інше?
Мед – це не якась новинка. Його давно почали використовувати, адже він клейкий і на нього можна наносити магнезію. Все це зміцнює хват на снаряді і покращує техніку виконання. Втім, використовують не лише мед. Є гімнасти, які використовують цукровий сироп. Скажімо, я використовую саме цукровий сироп.
На Олімпіаді 2028 у Лос-Анджелесі ми побачимо дебют змішаної команди, яка складатиметься з хлопця та дівчини. Як ви ставитеся до цього формату?
Не знаю, нейтрально. Це також не щось геть нове. Я колись виступав у такому форматі на юнацьких Олімпійських іграх 2018 в Буенос-Айресі. Тому побачимо. Є нові вимоги – будемо підлаштовуватись.
З росіян і білорусів зняли усі санкції в гімнастиці. Це заважатиме вам на змаганнях?
Відчуватиму дискомфорт… Але на мої виступи це ніяким чином не впливатиме. Буду концентруватися виключно на спортивній частині турнірів.
Як проводите вільний час? Чи активні в соцмережах?
Вільний час люблю проводити з користю, люблю навчатися чомусь новому. Дуже подобається проводити час за кермом мого авто. Коли є час можу прогулятися, почитати, подивитися новий фільм чи серіал.
А соцмережі – не моє. Так, багато наших спортсменів розвивають особисті бренди, набирають підписників. Моя ж душа не лежить до цього. Наразі мені усе це нецікаво.
Святослав Василик, «Главком»
